Козак "Степан"

Степан жив на півдні, біля самого лиману. Його знали всі: і за веселу вдачу, і за те, що міг підняти бочку меду однією рукою, а другою — грати на сопілці. Але найбільше його любили за те, що ніколи не проходив повз чужу біду.

Одного разу до Січі прибіг хлопчина з далекого хутора: “У нас криниця висохла, а старі кажуть — там скарб, і він проклятий!” Козаки лише хмикнули, а Степан — зібрався й поїхав.

Коли він прибув, побачив: криниця глибока, але темна, як ніч без місяця. Степан спустився вниз, і там — не золото, а стара шабля, обгорнута в рушник. Як тільки він торкнувся її — земля загриміла, і з глибини виринув дух старого козака.

“Ти не за скарбом прийшов, а за правдою. Тож бери шаблю — вона твоя. А вода повернеться, бо ти — не для себе, а для людей.”

І справді — криниця наповнилась, земля зацвіла, а Степан повернувся до Січі з новою шаблею, яку ніколи не піднімав без потреби. Його прозвали Степан Добрий, бо навіть духи йому довіряли.

Колекційна статуетка. Козак в шапці

Ручна робота

висота: 650 мм

матеріал: олово

покриття: акрил